ВДВ  СРСР

     З моменту свого народження 2 серпня 1930 року до розпаду СРСР повітряно - десантні війська складалися з
повітряно-десантних корпусів (ВДК),
повітряно-десантних дивізій (ВДД),
повітряно-десантних та десантно-штурмових бригад (ВДБр, ДШБр)
та навчальних підрозділів (Навчальні центри).
     Директивою штабу РККА від 18 березня 1931 року в Ленінградському військовому окрузі створено нештатний дослідний авіамотодесантний загін для розробки таткико-технічних передумов створення ВДВ, але навчання велось посадочним способом десантування.
     Тому вже у червні 1931 року при 1-й авіаційній бригаді формується нештатний парашутно-десантний загін.
     У 1932 році на базі цих двох загонів створено авіамотодесантний загін, невдовзі названий Окремий загін № 3 у кількості 144 чоловік. А в Українському військовому окрузі сформовано нештатний парашутно-десантний взвод у кількості 30 чоловік.
     На основі досвіду навчально-бойової підготовки цих загонів та їхньої участі в масштабних військових навчаннях було розроблено штати та розгорнуто авіадесантні бригади особливого призначення в 40-х роках.
     У 1946 році ВДВ було виведено зі складу ВВС, вони стали родом військ і значно розширились.
     Офіцерів для ВДВ готували у Фрунзенському військово - парашутному училищі, Пугачовському авіаційному училищі, Славгородській військовій авіапланерній школі пілотів та на вищих офіцерських курсах ВДВ.
     Ряд навчань 40-х і 50-х років показав, що кількісний склад повітряно-десантних корпусів не підкріплений наявними авіаційними з’єднаннями, тому у 1955-1956 роках розформували управління ВДК і далі дивізії існували відокремлено.

Шеврон ВДВ СРСР, 1970
Шеврон AEMB України
Шеврон ВДВ Білорусії
Шеврон ВДВ Росії
Шеврон ВДВ Казахстану





Всі права на матеріали, використані на сайті, належать їх авторам.
При копіюванні посилання на desantura.org обов’язкове.
© Братство десантників, 2007 рік